Робота з молодими спеціалістами

Школа молодого спеціаліста.

Постановка мети до заняття: 

Дидактична мета:

-познайомити дітей з ..

-дати поняття про..

-поглибити та розширити  знання дітей про…

-навчити…

-формувати вміння…

 -формувати навички…

-заохочувати до засвоєння нового матеріалу,повторення матеріалу…

- формувати уміння:розповідати,пояснювати, кокретизувати набуті знання;      активізувати увагу та мислення;

-пробуджувати пізнавальний інтерес, використовуючи ІКТ, ігрові ситуації та навчальні дискусії.

Розвивальна мета:

з метою розвитку мислення:

-розвивати вміння розкривати загальне і особливе; встановлювати закономірності;

-самостійно знаходити причинно-наслідкові зв’язки (робити висновки);

-узагальнювати.

мовлення:

-сприяти збагаченню словникового запасу;

-посиленню комунікативних властивостей мовлення (експресивність, виразність);

-розвитку зв’язного мовлення.

сенсорної сфери:

-сприяти розвитку окоміру;

-розвивати вміння орієнтуватися в просторі, часі;

-розвивати емоції, створюючи емоційні ситуації, здивування, радість,        використовуючи яскраві приклади, ілюстрації, демонстрації;

-розвивати уміння правильно розподіляти час та цінувати кожну хвилину;

рухової системи:

-розвивати володіння моторикою дрібних м’язів;

-уміння керувати своїми руховими діями;

-рухову спритність;

-самостійності у навчанні:

-формувати вміння працювати за зразком і вказівками вихователя;

сприяти:

-формуванню пізнавальної самостійності;

-звички до розвитку спостережливості, уваги, пам’яті, уяви, мислення;

-самостійно контролювати проміжні і кінцеві результати роботи;

-формувати вміння організовувати своє робоче місце.

Виховна мета:

виховувати:

-почуття гордості за….;

-сприяти фізичному вихованню та попередженню втоми назаняттях, використовуючи релаксопедичні методи;

- виховувати любов до гри, бережне ставлення до іграшки;

-формування таких якостей особистості, як відповідність, організованість, дисциплінованість, обов’язок, честь, гідність, порядність, скромність, правдивість;

-сприяти нормальному фізичному розвитку, зміцнення здоров’я;

-виховувати формування системи моральних відношень особистості до світу;

почуття особистої гідності, самокритичності, самовиховання;

-виховувати чесність, правдивість, почуття колективізму;

-бережливе ставлення до власності;

-розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини;

-відповідальне ставлення до природнього середовища;

-формування економічного усвідомленого ставлення до природнього середовища;

-виховання культури поведінки, культури мови, свідомої дисципліни;

-сприяти естетичному вихованню, викликати захоплення красою (природи, музики, художніх творів)

-виховувати почуття краси:

-виховувати працелюбність;

сприяти трудовому вихованню;

сумлінне ставлення до праці, культури праці, повагу до людей праці.

 

Співпраця педагогів та батьків заради безпеки малюків.

Просвітницька робота серед батьків один з основних розділів роботи з формування безпечної поведінки дітей у різних життєвих ситуаціях.

Психологічна безпека соціального середовища – це стан вільний від проявів насильства у взаєминах, а психологічна безпека особистості – це здатність зберігати урівноваженість та адекватне самопочуття. Іноді сім’я і дошкільний заклад свідомо чи несвідомо створюють соціально-психологічні загрози для дитини. Цьому сприяють (інформація в таблицях):

Надмірний галас;
Скупченість дітей на великій території;
Надмірна опіка;
Відсутність взаємопорозуміння, перепад у настрої та непослідовність дій дорослих;
Зловживання оцінками «Як батогом та пряником»;
Демонстрація батьками і педагогами своєї влади над дитиною;
Позбавлення права вибору та її можливості усамітнитися на певний час;
Звичка дорослих виносити вердикти і соромити малюка в присутності всіх;
Перевага зауважень і негативних суджень на його адресу над позитивними висловлюваннями;
Невміння вибачатися перед дитиною за свої помилки і недоречності;
Невсипущий контроль.

     Ці фактори можуть сприяти тому, що дитина може відчувати себе жертвою, не здатною уникнути небезпеки навіть там, де її об’єктивно можна попередити. Зниження адаптованості більшості дітей до умов життя, що дуже швидко змінюється, сприяють емоційним розладам агресії, антисоціальній поведінці, заниженій самооцінці.

 

Безперечно на дитяче здоров’я впливає не лише стиль спілкування педагога, не менш важливі для нього і сімейне виховання, соціальні умови, індивідуальні особливості дитини.

Взаємодія батьків і дітей

- Анкетування батьків на предмет обізнаності з охороною безпеки життєдіяльності дітей.
- Участь батьків у спільних святах, розвагах, театралізованих дійствах пов’язаних з ОБЖД.
- Спільний перегляд інформаційних матеріалів про безпеку життєдіяльності.

Взаємодія вихователя і батьків

- Консультування батьків про правила особистої безпеки та правила поведінки в різних екстремальних ситуаціях; 
- Інформація про створення максимально безпечних умов перебування дитини вдома, на подвір'ї, на відпочинку тощо;
- Ознайомлення батьків з роботою дошкільного закладу у цьому напрямі, з наслідками навчання та виховання дітей;
- Залучення батьків до навчально-виховного процесу;
- Вивчення та пропаганда кращого досвіду сімейного виховання із зазначеної проблеми.

«Пізнавальний розвиток дітей раннього дошкільного віку»

Вік 1 - 3 роки є періодом«Пізнавальний розвиток дітей раннього дошкільного віку» істотних змін в житті маленької дитини. Перш за все, дитина починає ходити. Отримавши можливість самостійно пересуватися, він освоює далеке простір, самостійно входить в контакт з масою предметів, багато з яких раніше залишалися для нього недоступними. 
У результаті такого "вивільнення" дитини, зменшення його залежності від дорослого бурхливо розвиваються пізнавальна активність, предметні дії. На другому році життя у дитини спостерігається розвиток предметних дій, на третьому році життя предметна діяльність стає провідною. До трьох років у нього визначається провідна рука і починає формуватися узгодженість дій обох рук. 

З виникненням предметної діяльності, заснованої на засвоєнні саме тих способів дії з предметом, які забезпечують його використання за призначенням, змінюється ставлення дитини до навколишніх предметів, змінюється тип орієнтування в предметному світі. Замість питання: "що це?" - При зіткненні з новим предметом у дитини виникає питання: "що з цим можна робити?" (Р. Я. Лехтман-Абрамович, Д. Б. Ельконін) . Разом з тим цей інтерес надзвичайно розширюється. Так, при вільному виборі предметів і іграшок він прагне познайомитися з можливо більшою кількістю їх, залучаючи предмети у свою діяльність. 

У тісному зв'язку з розвитком предметних дій йде розвиток сприйняття дитини, так як в процесі дій з предметами дитина знайомиться не тільки зі способами їх вживання, але і з їх властивостями - формою, величиною, кольором, масою, матеріалом і т.п. 

У дітей виникають прості форми наочно-дієвого мислення, самі первинні узагальнення, безпосередньо пов'язані з виділенням тих чи інших зовнішніх і внутрішніх ознак предметів. 

На початку раннього дитинства сприйняття дитини розвинене ще надзвичайно слабо, хоча в побуті дитина виглядає досить орієнтованим. Орієнтування відбувається, швидше, на основі впізнавання предметів, ніж на основі справжнього сприйняття. Саме ж впізнавання пов'язане з виділенням випадкових, що кидаються в очі ознак-орієнтирів. 
Перехід до більш повного і всебічного сприйняття відбувається у дитини у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю, особливо гарматними і співвідносяться діями, при виконанні яких він змушений орієнтуватися на різні властивості об'єктів (величину, форму, колір) і приводить їх у відповідність за заданим ознакою. Спочатку співвіднесення предметів і їх властивостей відбувається практично. Потім це практичне співвіднесення призводить до появи співвідносин перцептивного характеру. Починається розвиток перцептивних дій. 

Формування перцептивних дій по відношенню до різного змісту і різних умов, в яких цей зміст втілюється, відбувається не одночасно. По відношенню до більш важким завданням дитина раннього віку може залишитися на рівні хаотичних дій, без жодного врахування властивостей об'єктів, з якими він діє, на рівні дій із застосуванням сили, які не ведуть його до позитивного результату. По відношенню до завдань, більш доступним за змістом і більш близьким до досвіду дитини, він може перейти до практичного орієнтування - до проблем, які в деяких випадках можуть забезпечити позитивний результат його діяльності. У ряді завдань він переходить вже до власне перцептивному орієнтування.
Хоча дитина в цьому віці рідко користується зоровим співвіднесенням, проте воно забезпечує кращий облік властивостей і відносин об'єктів, дає більше можливостей для позитивного вирішення поставленого завдання. Оволодіння "промірним" і зоровим співвіднесенням дозволяє дітям раннього віку не тільки виробляти диференціацію властивостей предметів на "сигнальному" рівні, тобто проводити пошук, виявлення, розрізнення і ідентифікацію об'єктів, але й здійснювати відображення властивостей об'єктів, їх справжнє сприйняття на основі образу. Це знаходить своє вираження у можливості робити вибір за зразком. Тісний зв'язок розвитку сприйняття і діяльності проявляється в тому, що вибір за зразком дитина починає здійснювати по відношенню до форми і величиною, тобто по відношенню до властивостей, які необхідно враховувати в практичній дії, а вже потім - по відношенню до кольору. 
Розвиток мови в цей період йде особливо інтенсивно. Освоєння мови є одним з основних досягнень дитини другого-третього року життя. Якщо до віку 1 рік дитина приходить майже зовсім без мови, маючи в словнику 10-20 лепетних слів, то до 3 років його словникналічує більше 400 слів. Протягом раннього віку мова набуває все більшого значення для всього психічного розвитку дитини. Вона стає найважливішим засобом передачі дитині суспільного досвіду. Природно, що дорослі, керуючи сприйняттям дитини, активно користуються назвою властивостей предметів.
Виникнення мови тісно пов'язане з діяльністю спілкування, вона з'являється з метою спілкування і розвивається в його контексті. Потреба у спілкуванні формується при активній дії дорослого на дитину. Зміна форм спілкування також відбувається при ініціативному впливі дорослого на дитину. 
Таким чином, в ранньому дитинстві можна відзначити бурхливий розвиток наступних психічних сфер: спілкування, мовної, пізнавальної (сприйняття, мислення), рухової і емоційно-вольової сфери.

 

 

 

Вгору